Штрих-кодування

Штрих-код (Вікіпедія) — один із способів ідентифікації. В контексті АБІС Koha сприймається як унікальний код, який визначає екземпляр книги, користувача.

Способи кодування

Лінійні коди (штрих-код)

Штрих-код — найпростіший спосіб кодування інформації, при якому дані записуються в ширину.

Двовимірні коди (QR-код)

QR-код — код, при якому дані записуються в ширину і висоту.

Радіомітки (RFID)

Дані записуються на RFID-радіомітку.

Докладнішу інформацію можна знайти у Koha та RFID.

Вибір структури коду

Оскільки штрихкод як ідентифікатор не повинен повторюватися, слід подумати як цього домогтися. Краще, щоб випадкове зчитування будь-якого іншого штрихкоду не співпало з одним з кодів в наявної колекції (в тому числі з кодом читача). Домогтися цього можна додавши на початку коду унікальні символи.

Бібліотека повинна мати свій код ISIL або MARC Code for Organizations, який необхідно вказувати в полі 801$b. Останній простіше отримати (час очікування 1 місяць), і крім MARC Org Code, бібліотека отримує і цифровий ID. Його-то і можна використовувати в штрих-коді, тому як краще, щоб в коді не було літер.

Підсумковий штрихкод може мати вигляд 41683-00000001, де 41683 — ID в бібліотеці Конгресу, дефіс - роздільник, 00000001 - унікальний номер примірника (кількість розрядів можна змінити).

Вибір типу штрихкоду

Слово «WIKIPEDIA» закодоване у Code 39

Штрихкод типу Code 39 широко використовується в бібліотеках, є двонапрямлений, може містити символи ASCII, бути з контрольною сумою чи без, є доволі широким (що дає додаткову стійкість до пошкодження чи недоліків видруку). Усі популярні зчитувачі підтримують Code 39.

Вибір зчитувача

Сканер штрих-коду (Вікіпедія) — пристрій чи ПЗ, які зчитують штрих-коди, що нанесені на примірник книги чи читацький квиток, і передає цю інформацію на робочий комп'ютер чи мобільний пристрій. Деякі моделі зчитувачів можуть накопичувати і зберігати переліки штрихкодів для подальшої обробки (напр., при інвентаризації).